Друга світова війна незагоєною раною людської пам’яті і досі нагадує про себе. Ця пам’ять буде жити доти, доки живі очевидці тих страшних подій: ветерани війни, учасники бойових дій, інваліди війни, ті, кому випало стати свідками злодіянь нацизму та їх наслідків. Житиме вона і далі, адже ми не дозволимо стертись іменам захисників зі сторінок історії, обелісків, меморіальних плит.      Близько 3 мільйонів українців полягли на полі бою, близько 5 мільйонів загинули на окупованій загарбниками українській землі, понад 2 мільйони були вивезені з України. Серед всіх цих жертв багато і наших земляків, які не повернулися з воєнних доріг.

7-8 травня делегація у складі голови районної державної адміністрації Ігоря Дзюби, голови районної ради Андрія Лигути, першого заступника голови райдержадміністрації Олени Цовми, заступника голови районної ради Галини Худик, в.о. селищного голови Лілії Андрієнко, начальника Марківського міськрайонного відділу ГУ ДСНС України в Луганській області, полковника служби ЦЗ Олександра Стародубцева, військового комісара Марківського ОРВК, підполковника Юрія Шемякіна, заступника керуючого ПрАТ «Агротон» Північний регіон Сергія Григоренка, голови ГО «Марківської районної організації ветеранів України ім. А.І. Єременка» Івана Левченка та представників відділу прикордонної служби «Марківка» й ТОВ Марківського сироробного заводу завітали у домівки ветеранів –

Верченко Павла Гордійовича (Ліснополянська сільська рада)

Реутова Івана Григоровича (Краснопільська сільська рада)

Сергієнка Михайла Андрійовича (Кризька сільська рада)

Кіяницького Василя Матвійовича (Бондарівська сільська рада)

Лигуту Ганну Іванівну (Просянська сільська рада)

Мошонську Наталію Михайлівну

Очкур Івана Івановича

Поповича Миколу Павловича

Шевченко Марію Іллівну (Марківська селищна рада)

Учасники делегації поспілкувалися зі свідками тих подій, особисто висловили вдячність за те, що понад 70 років тому вибороли для нас свободу, що повернули віру у майбутнє, дали можливість жити і розвиватися нащадкам. Також посадовці дарували продуктові набори і бажали ще багато щедрих літ прожити у здоров’ї, благополуччі, увазі близьких та рідних.   Ветерани з радістю приймали вітання, втирали непрохані сльози від спогадів про далекі фронтові роки та побратимів, дякували за увагу і щиро бажали Україні миру, адже знають, якою дорогою ціною доводиться його здобувати.